З Майдану у 2014 році Василь Кіндрацький приїхав на Різдво на Львівщину, щоб провести свята з родиною та попрощатися
Чоловік поїхав до Отця Ярослава, який сильно розгубився від прохання Кіндрацького, коли той попросив: «Благословіть, отче, на смерть за Україну», передає портал «Повернись живим».
Чоловік запевнив, що дітей своїх, які народилися вже коли йому було більше 40 років, залишає на Божу опіку.
«Мій тато говорив, що Україна і свобода потребують крові. Коли після проголошення незалежності всі стрибали до неба на радощах, тато говорив, що рано радіти. Свободи не буває без крові.»,- заявив Кіндрацький.
У підсумку він став добровольцем і в батальйон ОУН в Піски приїхав удвох з товаришем.
На світанку 25 травня, Кіндрат вибрався на вежу напівзруйнованої шахти і встановив два прапори – державний і ОУН.
А вже через два дні з боку Донецького аеропорту російський танк вистрілив по позиції «Шахта» біля села Водяного. Кіндрацький отримав смертельне поранення. Хоча і лікарі ще сорок хвилин боролися за його життя, він минув кров’ю.
Він так і не встиг прочитати шкільний твір свого семирічного сина Ярослава «Незламний тато», написаний до Дня Героїв. Хлопчик написав ці слова за п’ять днів до смерті батька:
«Мій тато поїхав на війну. Папа і його друзі б’ються з ворогами в селі Пісках біля Донецького аеропорту… тато часом приїжджає додому, тому що дуже сумує за нами, і мама в цей час просто розквітає. Ми з сестрою Ангелінкою слухаємо цікаві розповіді про війну. Мені дуже подобається Татова форма … мені дуже сумно, коли тато повертається на передову. Він каже, що повинен воювати до кінця, поки Україна не переможе. Мій Татусь-патріот, Незламний борець за свою Вітчизну. За це я його поважаю і люблю. Повертайся до нас, Татко, живим і здоровим».
